Творчість - це створення духовних і матеріальних цінностей високої суспільної значущості, вона є вершиною духовного життя людини. Але, на жаль, не всі вчителі готові працювати з творчо активними учнями, які сформувались як творчі особистості. Для одних учителів такі учні стають знахідкою, для інших – карою, бо не «дають посидіти спокійно на уроці», потребують додаткового навантаження та переорганізації уроку, змушують педагога виявити творчу активність. А деякі вчителі ототожнюють активність із недисциплінованістю та пригнічують активність учня.

Стикаючись із незрозумілими для себе перешкодами, учні розгублюються, відчувають непотрібність свого творчого потенціалу. За таких обставин усебічний гармонійний розвиток дитини уповільнюється, а інколи припиняється. Щоб не допустити цього, треба шукати ефективні шляхи правильного формування творчої учнівської особистості.

Часто спостерігаючи за дітьми, слухаючи їхні відповіді, думаєш: «Чому така убога думка дитини? Чому про такі відомі речі та явища дитина не може розповісти просто, добре, своїми словами?». Ефективність розвитку творчої активності учнів залежить від уміння вчителя організувати пізнавальну діяльність школярів, націлити їх на творчий підхід до питань даної теми, на засвоєння системи знань навчального матеріалу. В. Сухомлинський неодноразово зазначав: «Розвитку допитливості, системності, гнучкості, самостійності розуму сприяють такі прийоми впливу на внутрішні психічні процеси, при яких учень подумки оглядає, досліджує широке коло фактів, явищ для вивчення проблеми». Отже, для повноцінного розвитку дитини потрібна творчість: як педагога, так і самої дитини.

Готовність до творчої діяльності складається з трьох основних компонентів: мотиваційного, змістового, емоційного. Саме мотиваційний компонент є провідним у творчій навчально-трудовій діяльності, створює опору для втілення двох інших його складових. Для створення атмосфери творчої діяльності повинна бути використана система позитивних мотивів і стимулів.

Творчі здібності людини особливо інтенсивно розвиваються у процесі навчання, якщо воно організоване належним чином.

Перший етап творчості – це попереднє накопичення знань, спостережень, вражень, навичок, майстерності.

Другий етап творчості – художній задум – евристичне прозріння творця, початок цілеспрямованої роботи. Задум ґрунтується на уяві окремих частин майбутнього результату праці як цілісного образу. Причому задум – лише його ескіз. Щоб утілити задум у життя, потрібно багато працювати. Але саме задум виражає мету й напрям усієї роботи, стимулює діяльність фантазії та уяви, викликає приплив творчої енергії та натхнення.

Третім етапом творчості є період виношування, коли сконцентровуються досвід вражень та уява особистості. Тобто людина зосереджується на внутрішніх переживаннях, звертається до напрацьованого матеріалу, власного досвіду.

Четвертий етап творчості включає плани, чернетки, зразки, ескізи, пробні варіанти.

П’ятим етапом є фаза кінцевої розробки. У цей період відбувається кінцеве становлення задуманого результату. Підготовчий матеріал витісняється його кінцевим варіантом. Виявляється евристичний характер творчої дії, народжуються великі та малі відкриття, знахідки тощо. Тепер об'єкт роботи уявляється як єдине ціле, хоча й потребує нової інформації та фактів, перевірки та уточнення матеріалу, збагачення додатковими враженнями. Настає мить, коли виникає потреба в нових задумах. У цьому виявляється процес творчості. А з'являється новий результат тоді, коли людина відчуває внутрішню потребу творити.

Отже, щоб навчити учнів працювати творчо, потрібно проводити уроки, реалізуючи такі компоненти: мотиваційний (стимулювання підвищення емоційності, зміцнення сенсорної чутливості, розвитку, уяви, фантазії); пізнавальний (інформаційно-когнітивний); ментальний (неповторність, індивідуальність); практичний (уміння, навички, самостійна творча діяльність).

Означені показники дають можливість охарактеризувати рівні творчої активності.

Перший рівень (репродуктивний) - відтворююча активність. Характерними рисами цього рівня творчої активності є прагнення учня адаптувати роботу до дійсності. В учня вже з'являється прагнення зрозуміти явище, яке вивчається на уроці, але він не звертається до вчителя із запитаннями, які стосуються окремих аспектів запропонованого вчителем проекту. Для цього рівня творчої активності характерні слабкі вольові зусилля, низький рівень знань і відсутність прагнення розвивати свої творчі можливості.

Другий рівень - раціоналізаторська активність. Характерними рисами цього рівня творчої активності є прагнення учня вдосконалити елементи роботи чи всю роботу, критично поставитись до власних і чужих ідей, модернізувати поставлене завдання.

Третій рівень - конструктивна активність. Характерними рисами цього рівня є власне бачення та підхід до вирішення проблеми, завдання. Цей рівень можна назвати етапом творення.

Четвертий рівень - новаторська активність. Характерною рисою цього рівня є втілення в життя власного задуму, чогось нового.

На сучасному етапі вітчизняна та зарубіжна педагогічна наука розробляє численні концепції, системи, теорії, моделі, методи та прийоми, спрямовані на розвиток самостійного творчого мислення особистості. Відбувається своєрідний «методичний діалог» не лише на науково-теоретичному, а й на практичному рівні, коли педагогічні ідеї та технології, сформовані в одній країні, активно поширюються в інших.

Із-поміж великої кількості різноманітних проектів, які підтримуються міжнародними організаціями, слід відзначити проект «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» (ЧПКМ), який в Україні впроваджує Науково-методичний центр розвитку критичного та образного мислення «Інтелект».

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

МЕТОДИ ТВОРЧОГО ПОШУКУ АЛЬТЕРНАТИВ