МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ - Інтерактивні технології навчання - Теорія, методика, технології - Методичні матеріали - Вчителю початкової школи
Субота, 03.12.2016, 20:36
Вітаю Вас Гість | RSS

Вчителю початкової школи

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 19
Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
Форма входу

Методичні матеріали

Головна » Методичні матеріали » Теорія, методика, технології » Інтерактивні технології навчання

МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ

Критичне мислення – це процес, під час якого людина може охарактеризувати явище або предмет, виразити своє ставлення до нього шляхом полеміки або аргументації власної думки, знайти вихід з будь-якої ситуації.

Критичне мислення – це вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різносторонньо аналізувати інформацію, мати особисту, незалежну думку та вміти коректно її відстоювати, уміти застосовувати здобуті знання на практиці.

Критичне мислення – це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв'язання поставленої проблеми.

Критичне мислення має такі характеристики:

1. Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Мислення стає критичним тільки якщо носить індивідуальний характер.

2. Постановка проблеми. Критичне мислення досить часто починається з постановки проблеми, бо її розв'язання стимулює людину мислити критично. Початок розв'язання проблеми – це збирання інформації за нею, бо роздумувати «на порожньому місці» фактично неможливо.

3. Прийняття рішення. Закінчення процесу критичного мислення – це прийняття рішення, яке дозволить оптимально розв'язувати поставлену проблему.

4. Чітка аргументованість. Людина, яка мислить критично, повинна усвідомлювати, що часто одна і та ж проблема може мати декілька розв'язань, тому вона повинна підкріпити прийняте нею рішення вагомими, переконливими, власними аргументами, які б доводили, що її рішення є найкращим, оптимальним.

5. Соціальність. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію людина повинна в спілкуванні. У результаті спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній.

Проект ЧПКМ ставить специфічні цілі для учнів:

  • критично мислити;
  • нести відповідальність за власне навчання;
  • співпрацювати з іншими;
  • учитись протягом усього свого життя.

Виокремлюються й специфічні цілі для вчителів:

  • створити у класах атмосферу для відповідальної та відкритої взаємодії;
  • брати за основу такі методи навчання, які би сприяли розвитку критичного мислення та самостійного навчання учнів як у рамках навчальної програми, так і в позашкільній діяльності;
  • стати вдумливим професіоналом.

Створення середовища для навчання

Існує низка умов, які вчителеві необхідно враховувати, щоб стимулювати критичне мислення:

1. Час. Виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення.

2. Очікування ідей. Усвідомлювати, що очікується, висловлювати думки та ідеї у будь-якій формі.

3. Спілкування. Дозволити учням вільно розмірковувати, обмінюватись думками.

4. Цінування думок інших. Вміти слухати, щоб мати можливість сформулювати власну думку.

5. Віра в сили учнів. Підтримувати віру кожного учня в його здатність породжувати критичні судження; цінувати критичні міркування учнів.

6. Активна позиція. Сприяти активному залученню учнів до процесу навчання.

Методична система ЧПКМ дає вчителеві можливість:

  • Активізувати мислення.
  • Формувати цілі навчання.
  • Залучити учнів до плідного обговорення.
  • Мотивувати навчання учнів.
  • Активно залучити учнів до навчального процесу.
  • Стимулювати зміни.
  • Стимулювати міркування про здійснену роботу.
  • Розкрити різні точки зору.
  • Допомагати учням ставити власні запитання.
  • Заохочувати самовираження.
  • Забезпечити обробку інформації.
  • Заохочувати прояви критичного мислення.

 

Будова уроку для розвитку критичного мислення

Базова модель уроку універсальна і має п'ять основних етапів.

  1. Розминка

Замінює так званні організаційні моменти уроку.

Головна функція - створення сприятливого психологічного клімату на уроці.

Актуальність етапу - теплий психологічний клімат сприяє:

  • кращому засвоєнню навчального матеріалу;
  • підвищенню авторитету вчителя;
  • психологічному розвантаженню учнів, які за день мають багато уроків.

Використовується:

-  для знайомства учасників
-  для об єднання груп
-  для активізації емоційної, розумової діяльності.
-  для відпочинку, зміни виду діяльності

  1. Обґрунтування навчання
Етап передбачає:
  1. постановку мети уроку;
  2. розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому.

Актуальність етапу

Навчальний матеріал засвоїться краще, якщо:

  1.   учні розуміють його конкретну практичну значимість для кожного з них;
  2.   чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.
  1. Актуалізація (заохочення, викликання)
Її присутність на кожному уроці обов'язкова. Ця стадія дозволяє:
  •  актуалізувати й узагальнити наявні в учня знання з даної теми чи проблеми;
  •  викликати стійкий інтерес до теми, що вивчається, мотивувати учня до навчальної діяльності;
  •  спонукати учня до активної роботи на уроці та вдома.

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

На цьому етапі відтворюються знання, вміння, встановлюється рівень досягнень з теми, потрібних для наступного етапу уроку.

Актуальність етапу:

  •  те, що людина знає, визначає те, про що вона може дізнатися;
  •  знання, пов'язані з досвідом учнів, краще та швидше запам'ятовуються;
  •  створюються умови для «відкриття», самостійного здобування знань;
  •  підвищується роль учня на уроці.
  1. Усвідомлення змісту
Ця стадія дозволяє учневі:
  •  отримати нову інформацію;
  •  осмислити її;
  •  співвіднести з уже наявними знаннями;
  •  учень знайомиться з новою інформацією;
  •  на цьому етапі учитель має найменший вплив на учнів;
  •  учень аналізує інформацію, визначає особисте розуміння.

Актуальність етапу

Розвиток уміння:

  •  працювати з інформацією;
  •  працювати самостійно;
  •  виділяти головне, суттєве;
  •  Формувати компетентності учнів з предмета.
  1. Рефлексія
Тут основним є:
  •  цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації;
  •  присвоєння нового знання, нової інформації учнем;
  •  формування у кожного з учнів власного ставлення до досліджуваного матеріалу;
  •  учень стає власником ідеї; інформації, знань;
  •  можливість використання знань;
  •  обмін знаннями з іншими учнями;
  •  оцінка та самооцінка діяльності.

Актуальність етапу:

  •  усвідомлення того, що було зроблено на уроці;
  •  демонстрація знань та їх можливого застосування;
  •  можливість замислитись над підвищенням якості роботи;
  •  можливість диференціації домашнього завдання;
  •  визначення необхідної корекції.

Мета рефлексії як етапу уроку критичного мислення: вирізнити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх розв'язання, отримані результати. Рефлексія важлива:

  • для прояснення змету опрацьованого;
  • порівняння реальних результатів з очікуваними;
  • аналізу того, що на уроці відбулося так чи інакше;
  • закріплення та корекції засвоєного;
  • вибору нових тем для обмірковування;
  • встановлення зв'язків між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;
  • складання плану подальших дій.

Стадії рефлексії:

1. Установлення фактів (що відбулося?), на цій стадії доречно поставити запитання: Що і навіщо вивчали? Яких помилок припускалися чи могли б припуститися?

2. Аналіз причин (чому це відбулося?), на цій стадії доречно поставити запитання: які способи діяльності ми використовували? Як ми досягали мети?

3. Планування подальших дій (що нам робити далі?)

 

Ознаки людини, яка мислить критично


Критичне мислення - це здатність людини чітко виділити проблему, яку необхідно розв’язати, самостійно знайти, обробити і проаналізувати інформацію; логічно побудувати свої думки, навести переконливу аргументацію; здатність мислити мобільно, обирати єдино вірне розв'язання проблеми; бути відкритим до сприйняття думок інших і одночасно принциповим у відстоюванні своєї позиції.

Характеристика критичного мислення


Уміння критично мислити потрібне людині, щоб:

  • усвідомлено сприймати навколишню дійсність;
  • учитися відрізняти добро від зла;
  • уміти сумніватися;
  • не створити собі кумира;
  • не стати об’єктом маніпуляцій і сліпим знаряддям у чиїхось руках;
  • не бути втягнутим у сумнівні групи (компанії, організації, структури, об’єднання, секти тощо), що загрожують втратою репутації, самоповаги, добробуту, сім’ї, свободи й навіть життя;
  • перебуваючи в полоні кохання, зробити, проте, свідомий вибір партнера;
  • не стати жертвою шахраїв від політики, релігії чи криміналітету;
  • віруючи в Бога, не бути сліпим фанатиком;
  • бути солдатом, вірним своїй Батьківщині, але ніколи не стати воєнним злочинцем;
  • не бути підвладним соціально небезпечним стереотипам і упередженням;
  • думати власною головою, вміти ставити й вирішувати найскладніші життєві питання;
  • мати власну думку, вміти її формулювати, аргументувати, обговорювати з іншими людьми, поглиблювати, а можливо, й змінювати;
  • учитися не тільки на своїх помилках, а й на помилках інших;
  • уміти прогнозувати наслідки своїх вчинків;
  • тверезо оцінювати свої слабкі й сильні риси;
  • розвиватися, самовдосконалюватися, ставати кращим, добрішим, великодушнішим;
  • усе життя пізнавати істину, усвідомлюючи, що це процес безконечний;
  • знайти прекрасне й захопливе хобі на все життя – ДУМАТИ!

Умови для стимулювання до критичного мислення

 

 

Функції трьох фаз технології розвитку критичного мислення

Виклик

 

Осмислення змісту

 

Рефлексія

Мотиваційна
Мотивація учнів до навчальної діяльності, спонукання до активної роботи на уроці і вдома з новою інформацією, виклик стійкої зацікавленості до теми
Інформаційна
Актуалізація і узагальнення знань, які має учень з даної теми або проблеми
Комунікативна
Безконфліктний обмін думками

 

Інформаційна
Отримання нової  інформації з теми, осмислення її
Систематизаційна
Класифікація отриманої інформації закатегоріямизнань,співвідношення її знаявними знаннями учнів

 

Комунікаційна
Обмін думками про нову інформацію
Інформаційна
Придбання нових знань, нової інформації учнями
Мотиваційна
Спонукання до подальшого розширення інформаційного поля
Оціночна
Співвідношення нової інформації і існуючих знань, формування особистої позиції, особистого відно-шення до матеріалу, оцінка процесу

 

Схема методів ЧПКМ у межах програми

Розминка

Обґрунту-
вання

Актуалізація

Усвідомлення
змісту

Рефлексія

Метод ПРЕС
Рюкзак
Розминка
Сенкан
Асоціатив-
ний кущ
Есе
Ключові слова

Метод ПРЕС
Есе

Обери позицію
Метод ПРЕС
Сюрприз
Розумний куб
Сенкан
Асоціативний кущ
Есе
Ключові слова
Читання в парах, групах
Мозкова атака
Огляд за категоріями
Дискусія в групах
Ґронування
Питання – відповідь
Мислення (в парах) – обговорення
Порушення
послідовності
Вільне письмо
Аналіз
семантичних
особливостей
Передбачення
Дискусійна сітка

Різнокольорові
капелюшки
Дискусія
Критичне читання тексту в парах
Система позначок «Поміч»
Багатовимірне
опитування
Джигсоу
Взаємонавчання
Реакція читача
Передбачення за ключовими виразами
Кероване читання
Ґронування
Порушена послідовність
Понятійна таблиця
Написання звіту за різними джерелами

Обери позицію
Метод ПРЕС
Самооцінка
Сюрприз
Рюкзак
Різнокольорові капелюшки
Розумний куб
Сенкан
Асоціативний кущ
Есе
Ключові слова
Дискусія у парах, групах («кутки»)
Огляд за категоріями
Ґронування
3апитання – відповідь
Речення з відкритим кінцем
Вільне письмо
Дискусійна сітка
Діаграма Венна
Шкала цінностей

Триступенева модель побудови уроку


Технологія ЧПКМ пропонує триступеневу модель уроку – АУР (актуалізація, усвідомлення, рефлексія або відтворення).


Актуалізація

На цьому етапі відбувається кілька важливих пізнавальних операцій.

По-перше, учні активно пригадують усе те, що вони знають із теми. Це їх змушує перевіряти свої власні знання та продумувати до дрібниць тему, над якою вони починають працювати. Важливість такого первинного занурення в тему буде краще видно на двох наступних етапах. Однак найважливішим є те, що в результаті цієї операції учні встановлюють рівень власного знання, до якого можна додати нове. Це є вирішальним, бо знання, яке набувається на довгий строк, може формуватись лише на основі того, що вже відоме та зрозуміле. Інформація, подана поза контекстом, або інформація, яку учні не спроможні пов’язати з відомим їм, може бути втрачена дуже швидко. Потрібно пробудити, викликати зацікавлення, схвилювати, спровокувати учнів думати про те, що вони знають.

Реконструюючи свої знання та погляди, учні створюють широку основу для досягнення довгострокового розуміння нової інформації. Це також сприяє виявленню непорозумінь, перекручень і помилок у знаннях, чого не можна було б досягти без активної перевірки всіх знань і поглядів.

Другою метою ступеня актуалізації є активізація учня. Навчання – це активна та цілеспрямована, а не пасивна діяльність. Занадто часто учні сидять на уроках пасивно, слухаючи своїх учителів, бездумно роблячи записи або мріючи. Для того щоб відбулось повнозначне, критичне розуміння, розраховане на довгий строк, учні мають бути активно залучені до навчального процесу. Активне залучення означає, що учні мають усвідомити своє власне мислення у своїх власних словах. До того ж учні мають висловлювати свої знання та розуміння або через активне мислення в ході письма, або через говоріння. Таким чином особисті знання переходять на рівень самоусвідомлення, формується власна учнівська «схема» або попередньо створений конструкт для мислення про певну тему чи ідею.

Формуючи такий конструкт чи схему, учень краще може пов'язати нову інформацію з відомою, оскільки контекст розуміння вже став самоочевидним.

Через те, що розуміння, розраховане на довгий строк, є процесом поєднання нової інформації з попередньою, важливою є третя мета стадії актуалізації. На цій стадії формуються зацікавленість і спрямованість на подальше дослідження теми. Це суттєво для підтримки активної залученості учня до роботи. Цілеспрямоване навчання більш ефективне, ніж нецілеспрямоване. Однак існує два типи цілеспрямованості: керована вчителем або текстом і самоспрямованість.

Самоспрямованість набагато сильніша від тієї, що отримала імпульс ззовні та визначена зацікавленням іншої особи. Без підтримки власним зацікавленням мотивація до реконструювання схем або пристосування їх до нової інформації слабшає. Ще до читання тексту зацікавлення темою виникає вже під час «мозкової атаки», коли учні складають список думок та ідей.

Установлення мети навчання є вирішальним моментом довготривалого навчання. Це потрібно розкривати на уроці, оскільки відмінності в поглядах призводять до появи особистих запитань, а особисті запитання можуть бути сильним мотивом для читання заради розуміння. Дійсним визначенням розуміння є «відповідь на свої власні запитання» (Пірсон, Пірсон і Філдінг, 1991). Те, що людина знає, визначає те, що вона може знати.

Ступінь усвідомлення змісту 


Другим ступенем методичної системи мислення та навчання є усвідомлення змісту. У цій фазі учень вступає в контакт із новою інформацією та ідеями. Цей контакт може мати форму читання, слухання розповіді або проведення експерименту. Це - фаза навчання, протягом якої вчитель має найменший вплив на учня. У цей час учень самостійно підтримує свою зацікавленість у роботі.
Першим суттєвим завданням стадії усвідомлення змісту є підтримка залученості, зацікавленості, а також імпульсу, отриманого на ступені актуалізації.

Другим суттєвим завданням є підтримка зусиль учня перевірити своє власне розуміння. Діти, які ефективно вчаться, читатимуть, перевірятимуть правильність свого сприйняття в ході того, як стикатимуться з інформацією. Слухаючи, вони запитуватимуть або робитимуть нотатки про те, що збентежило чи було незрозумілим, задля того, щоб з'ясувати це пізніше. Розуміння змісту вимагає тривалої залученості та самоперевірки. Пасивні учні просто не звертатимуть уваги на непорозуміння, неузгодженості чи відверті похибки в інформації.

На додаток до цього, коли учні перевіряють своє власне розуміння, вони починають пристосовувати інформацію до існуючих у їхній свідомості схем. Вони цілеспрямовано сполучають нове з уже відомим. Учні встановлюють зв'язки між відомим і новим знанням, щоб утворити нове бачення.

Рефлексія

Третій ступінь методичної системи - рефлексія. Під рефлексією у психології розуміють самоаналіз, роздуми про те, що людина знає, відчуває, про що думає. У даному контексті рефлексія - це також розмірковування про те, як здійснювався процес набуття нового знання, як нове приєднувалось до вже відомого, яку особисту цінність має набута інформація.

Про цей ступінь досить часто забувають під час навчання, однак він теж є дуже важливим. Саме в ході рефлексії учні консолідують нововивчене та активно реструктурують свої схеми для включення нових понять. На цьому ступені учень перетворює нове знання на своє власне, забезпечується довготривалість знань. Навчання є процесом зміни, набуття інших якостей. Зміни виявляються в нових термінах для фіксації нових знань, у наборі нових навичок чи нових точок зору. Навчання характеризується як довершена та тривала зміна. Така зміна відбувається лише за умови активної залученості учня до процесу реструктуризації своїх схем задля пристосування до нового.

На цьому ступені має бути досягнуто кілька суттєвих цілей. Насамперед очікується, що учень почне висловлювати щойно сприйняті ідеї та відомості своїми власними словами. Для цього йому необхідно сконструювати нову схему. Тривале навчання та глибинне розуміння є особистими для кожного учня. Людина краще запам’ятовує те, що розуміє у своєму власному контексті й висловлює власними словами. Шляхом активного переформулювання за допомогою звичного, власного словника утворюється особистий змістовий контекст. Якщо необхідно запам'ятати, то забудеш. Якщо необхідно зрозуміти, то запам'ятаєш.

Учні стають власниками ідей, коли висловлюють їх своїми словами.

Друга мета цього ступеня – активний обмін думками між учнями, що збагачує їхній запас слів, дає можливість побачити різні схеми та зрозуміти, як вони будують свою власну. Залучаючи учнів до обговорення під час рефлексії, їх спрямовують на розмаїття конструктів для розмірковування. Це етап зміни та пере спрямування діяльності під час навчального процесу. Відкриття багатьох шляхів інтеграції нових знань спричинює створення більш гнучких конструктів, що можуть бути застосовані в майбутньому більш практично та цілеспрямовано.

Найрезультативніший шлях оволодіння знаннями

Особливий акцент програма ЧПКМ робить на організації групової роботи. Чому? Та саме тому, що групова робота має значні переваги. На відміну від лекції, де переважає монологічна мова педагога, і від самостійної роботи учнів, де доводиться опиратись на сформовані в них мотиви до осмисленого навчання, на заняттях з використанням групової форми роботи відбувається копітка робота невеликих груп і викладача з відпрацювання конкретних умінь і навичок у режимі діалогу. Невеликі групи дозволяють учителю бачити кожного у процесі практичної діяльності, сприяють виникненню стійких зв'язків між усіма присутніми, стимулюють процеси глибокого осмислення діяльності, полегшують діагностику результативності процесу. Групова діяльність - це спільна діяльність учителя й учнів, що дає змогу реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги та співпраці.

Як вид навчальної діяльності школярів групова діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності учні показують більш високі результати засвоєння знань, ніж під час фронтальної роботи. Групова форма роботи сприяє організації більш ритмічної діяльності кожного учня. Також формуються колективізм, моральні, гуманні якості особистості.

Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію. А полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов'язки, спілкуватись один з одним, розв'язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. У груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя та виконує дорослі види діяльності.

Отже, групова форма навчальної діяльності має ряд значних переваг:

  • за однаковий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
  • висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;
  • формується вміння співпрацювати;
  • формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;
  • розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що критичне мислення - це мислення самостійне. Воно носить індивідуальний характер. Кожен формує свої власні ідеї та переконання, причому має повне право прийняти ідею іншої людини, якщо її аргументація буде вагомішою.

По-друге, інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного мислення. Головним є процес здобуття знань.

По-третє, критичне мислення починається з постановки запитань та усвідомлення проблем, які потрібно вирішити. На думку Дьюї, «лише борючись із конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно думає».

А бразильський педагог Пауло Фрейре вважає, що лише постановка та вирішення проблем здатні звільнити учнів від пригноблення особистості.

По-четверте, критичне мислення прагне до переконливої аргументації (докази, контраргументи, признання інших точок зору тощо).

По-п'яте, критичне мислення - це мислення соціальне. Кожна думка перевіряється й обґрунтовується, коли нею діляться з іншими. Саме через це у програмі ЧПКМ застосовуються різні види парної та групової роботи, використовуються дебати, дискусії, різноманітні види публікацій письмових робіт.

 

Список використаної літератури та джерел

Категорія: Інтерактивні технології навчання | Додав: Ion (22.07.2012)
Переглядів: 10145 | Коментарі: 2 | Теги: критичне мислення, обробка інформації, ЧПКМ, цілі навчання, інтерактивні технології навчання | Рейтинг: 4.6/9
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Хмаринка тегів

Олена Сергієнко © 2016. Створити безкоштовний сайт на uCoz