Інтерактивна вправа – центральна частина уроку, яка має займати близько 50–60 % часу, її мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов'язковою є така послідовність і ре­гламент проведення інтерактивної вправи:

• Інструктування (2 – 3хвилини).
• Об'єднання в групи і розподіл ролей (1 – 2хвилини).
• Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5 – 15 хви­лин).
• Презентація результатів виконання вправи (3 – 15 хвилин).
• Рефлексія результатів учнями, що є природним і найважливішим компонентом інтерактивного на­вчання.

Рефлексія здійснюється в різних формах: як ін­дивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусія. Вона застосовується після найважливіших інтерак­тивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.
На етапі проведення інтерактивної вправи на уроці в по­чатковій школі можна застосувати наступні інтерактив­ні методи й прийоми.

ПРАВИЛА
(тривалість – 15 хв.)

Послідовність проведення:

• Проведення вправи дисциплінує та полегшує у майбутньо­му роботу вчителя.
• Необхідною умовою вправи є послідовне подання правил з їхніми роз’ясненнями та їх позитивне спрямування.
• Перші правила пропонує вчитель, а інші – учні. Після запису кожного-правила необхідно запитати: «Чи всі погоджуються із цим правилом? Чи всі розуміють, що означає це правило?»

Приклади ПРАВИЛ:

• Приходити вчасно
• Бути позитивними
• Говорити від себе
• Говорити по черзі
• Дотримуватись добровільності
• Бути конфіденційним.

Запропонуйте використовувати в разі порушення правил який-небудь жест, наприклад, «підняті руки».
Питання для обговорення вправи :
1. Чи хочете ви щось додати?
2. Навіщо ми робили цю вправу?
Поясніть, що ця вправа дає можливість навчитись дотримува­тись правил не тільки під час занять, а й у повсякденному житті.

ЗНАЙОМСТВО
(тривалість – 15-20 хв.)

Мета проведення вправи: створити доброзичливу, невимушену атмосферу для роботи; спро­бувати з'ясувати особистісні риси та якості учасників групи, спрямувати роботу на досягнення поставленої мети.

Послідовність проведення:

ВАРІАНТ 1

Попросіть учнів:

• Назвати своє ім’я та  розповісти свою історію (чому батьки так назвали).
• Назвати рису власного характеру, що починається з лі­тер, які є в імені.
• Вказати, за що його (її) поважають інші люди.

Для проведення вправи скористайтеся методом «незакінченого речення» та «уявного мікрофона». Щоб уникнути затягування часу, обов'язково наголосіть, що у представленні має бути лише одне речення та для зразка розпочніть вправу. («Мене звуть ______, я – _______»).

ВАРІАНТ 2

• Об’єднайте учнів у пари й попросіть протягом 2 хв. роз­повісти один одному про себе (місце проживання, інтереси тощо). Представлення кожного учня у великому колі робить його партнер.
• Обмежте час для представлення (до 1 хв.)

Питання для обговорення вправи:

• Навіщо ми робили цю вправу?
• Які почуття вона у Вас викликала?
• Чому Ви особисто навчилися?
• Які труднощі можуть виникнути при проведенні цієї впра­ви?

Інструкції для учнів:

•  Починайте висловлюватися спершу за бажанням, а потім по черзі.
•  Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне, – не перебивайте один одного.
•  Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.
•  Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
•  Намагайтесь у групі прийти до спільної думки, хоча в деяких випадках у когось з групи може бути особлива думка і вона має право на існування.

МАГІЧНІ ДРІБНИЧКИ

• Намагайтеся уникати слова «роз­поділятись», «розподіляти» дітей на пари, трійки, групи тощо. Па­м'ятайте: учні об’єднуються! З об’єднаних учнів виростають дорослі, здатні об’єднуватися і працювати разом, виростає об’єднана країна, держава або нація.
• Все, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не слід казати їм, що це «правильна чи неправильна відповідь», варто лише допомогти опанувати інфор­мацію і прийняти власні рішен­ня. Стежте, щоб ніхто з учнів не залишався поза обговоренням.
• Рішення учнів треба сприймати серйозно, якщо ви бажаєте нала­годити процес навчання взаємодії й розвитку навичок критичного мислення.
• Деякі учні готові активно працю­вати й у великій групі, але по-справжньому ефективною групова робота буде в групі, що не переви­щує 5 - 6 учасників. Великі групи потребують інших технологій!
• Як розпочати дискусію? Зверніться із проблемним запитанням до всієї групи. Повідомити на початку, думки скількох учасників ви хотіли би почути. Щоб заохотити до участі, можете задати запитання: «Хто з вас має відповідь на моє запитання?». Після цього можете попросити одного з тих, хто підняв руку, поділитися своїми думками.
• Картки відгуків. Роздайте невеликі картки паперу та попросіть анонімно записати відповіді на ваше запитання. Використовуйте цей метод з метою економії часу та забезпечення анонімності у відповідях на непрості запитання.

Використовуйте роботу в парах тоді, коли хочете залучити кожного, але не маєте достатнього часу для проведення обговорення в малих групах. Такий метод є ефективним для розвитку стосунків взаємопідтримки під час проведення більш складних видів діяльності.

1. МІКРОФОН
2. НЕЗАКІНЧЕНІ РЕЧЕННЯ
3. МЕТОД «ПРЕС»
4. КРІСЛО АВТОРА
5. «БАТОГИ»
6. МЕТАПЛАН
7. РОТАЦІЙНІ  (ЗМІНЮВАНІ) ТРІЙКИ
8. ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ
9. МОЗКОВИЙ ШТУРМ
10. ЗАЙМИ ПОЗИЦІЮ
11. ШКАЛА ДУМОК
12. НАВЧАЮЧИ – ВЧУСЯ (БРОУНІВСЬКИЙ РУХ)
13. РОЗМОВА ПІД ЧАС ПРОГУЛЯНКИ
14. АКВАРІУМ
15. ДВА – ЧОТИРИ – ВСІ РАЗОМ
16. ДЕРЕВО РІШЕНЬ
17. АЖУРНА ПИЛКА
18. АНАЛОГІЇ
19. КОЛО ІДЕЙ
20. АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ
21. ДИСКУСІЯ
22. РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ ЗА РОЛЯМИ
23. ТОК-ШОУ
24. СУД
25. ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ
26. НАВЧАЛЬНА ПАРА
27. КАРУСЕЛЬ
28. ДЕБАТИ
29. «ДІАЛОГ РИВІНА»
30. ШІСТЬ КАПЕЛЮХІВ МИСЛЕННЯ ДЕ БОНО